Це важливий, але не єдиний документ на тему автообміну. На додаток до нього найближчим часом з’являться підзаконні акти. У свою чергу, наш Закон у деякому розумінні сам лише доповнення до вже декілька років чинних міжнародних правил автообміну (Common Reporting Standard, або CRS). Паралельно з усім цим оригінально працює американський автообмін (про нього ми в статті не говоримо).

Іншими словами, в автообміні багато нюансів. Наше завдання сьогодні — дати базову інформацію. Відповімо на запитання, які вже виникають у зв’язку з автообміном.

Що таке автообмін?

Автообмін стосується рахунків у банках або інших фінансових установах. Для простоти далі говоримо про рахунки саме в банках. Коли банк відкриває рахунок нерезиденту, то він спеціальним чином позначає цей рахунок. Ця відмітка може з’явитися і під час обслуговування рахунку (якщо банк дізнається, що клієнт став нерезидентом).

Що відбувається далі? Банк щорічно відправлятиме інформацію щодо рахунку до своєї податкової служби. Таким чином податкова служба країни перебування рахунку отримає дані про всі рахунки нерезидентів, щоб потім розкидати ці дані по країнах знаходження нерезидентів.

У результаті інформація про іноземні рахунки резидента України потрапить до українських податківців через податкові органи відповідних держав. Із цього доходимо головного висновку:

податкова знатиме про іноземні рахунки резидентів України більше, ніж зараз вона знає про банківські рахунки всередині країни

Зрозуміло, це стосується банківських рахунків не з усіх країн. В Україну потрапить інформація з країн, які приєдналися до системи автоматичного обміну інформацією. Але це слабка розрада. Достатньо поглянути на перелік країн-учасниць автообміну. При цьому він постійно збільшується. Нині в активному стані (вже обмінюються інформацією) більше 110 країн. Не рахуючи Україну та інших новачків, які ще тільки запускають автообмін. В автообміні бере участь абсолютна більшість країн, з приводу яких нам ставлять запитання. Поза автообміном переважно країни африканського континенту.

Логіка така: є великий клуб країн, які обмінюються інформацією про рахунки не своїх резидентів. Наявність рахунку в одній із цих країн і резидентства в іншій з них у загальному випадку означає, що країна резидентства дізнається про рахунок за кордоном.

Зрозуміло, що в житті все набагато яскравіше. Наприклад, усередині цього клубу країн є декілька десятків країн (територій), які тільки віддають інформацію, але не отримують її в межах автообміну щодо своїх резидентів від жодної країни. Вони добровільно відмовляються від отримання такої інформації. Нескладно здогадатися, чому так відбувається. Цим вони приваблюють багатих резидентів: нам не важливо, скільки у вас грошей за кордоном і де ви їх узяли. Але Україна, так само як і основні (неофшорні) країни, які становлять масовий інтерес, до таких країн, що односторонньо «обмінюються», не належить. Україна буде отримувати інформацію з-за кордону.

Що з рахунками підприємств?

Це запитання виникає з кількох причин. Назвемо найпопулярніші.

По-перше, українським підприємствам не заборонено відкривати рахунки за кордоном. Так, є складнощі з відкриттям таких рахунків (з урахуванням іноземних правил). Іноді незрозуміло, як вписати використання таких рахунків у вимоги вітчизняного валютного законодавства. Але це не зупиняє юросіб від роботи з іноземними рахунками. Іноземні рахунки українських ФОП ми окремо не виділяємо, оскільки в переважній більшості випадків вони виявляються звичайними рахунками фізосіб.

По-друге, українським резидентам не заборонено мати у власності іноземні компанії. Іноді навіть без наявності формальних прав власності фактично резиденти України контролюють діяльність іноземних компаній. Чинні з 2022 року правила про контрольовані іноземні компанії (КІК) покликані розкрити для української податкової ці компанії.

По-третє, іноземна компанія може бути податковим резидентом України. Це поки найбільш екзотичний випадок з точки зору формальної легалізації такого статусу в Україні. Проте, по суті, це цілком поширена ситуація, яка поки тільки чекає на увагу з боку податкових органів.

В усіх цих випадках інформація щодо рахунку такої іноземної компанії в межах автообміну може потрапити в податкову України. Потрапить вона чи ні — залежить від конкретних обставин. На жаль, неможливо дійти простого висновку, який працює в усіх ситуаціях. Не вдаючись до деталей, сформулюємо таку логіку, застосовну в кожному з трьох випадків.

1. Українська компанія. Інформація щодо іноземного рахунку української компанії (податковий резидент України) потрапить в Україну в межах автообміну.
2. Іноземна компанія, але податковий резидент України. У такому разі інформація про рахунок такої іноземної компанії також витече в Україну. Наприклад, якщо в анкеті щодо рахунку підприємство заявить, що місце управління цієї компанії перебуває в Україні. Простіше кажучи, директор постійно знаходиться в Україні.
3. КІК. Припустимо, іноземна компанія належить резидентові України або контролюється ним. Сам по собі цей факт не означає, що така компанія стає резидентом України. Проте інформація щодо рахунку все-таки потрапить в Україну, якщо компанія заробляє здебільшого пасивний дохід (наприклад, отримує переважно відсотки, дивіденди або роялті). Варто враховувати, що належність компанії до активної та пасивної (залежно від виду отримуваного доходу) в деяких випадках — непросте завдання. Ба більше, якщо у формально активної компанії (наприклад, торговельної) в країні перебування рахунку є тільки орендований стілець і стіл, а іншої економічної присутності не спостерігається, то банк на практиці може визнати таку компанію пасивною і злити інформацію за місцем резидентства бенефіціарів (звичайно, якщо такій компанії банк ще взагалі не закрив рахунок).

Передача в межах автообміну даних про контролерів (бенефіціарів) іноземних компаній — це один з майбутніх каналів розкриття інформації про наявність КІК.

Особливо неприємно може бути, якщо КІК уже давно як слід не працює, на рахунку відносно незначна сума коштів, але звіт щодо КІК контролер в Україні не подає. Граничний строк першого такого Звіту ще не настав, але настане до моменту отримання податківцями першого пакета відомостей у межах автообміну (звіт за 2022 рік можна подати у 2024 році). Або ж резидент України встиг зареєструвати компанію за кордоном уже після 2022 року, але не подав Повідомлення про КІК. Наявність інформації про рахунок такої компанії в межах автообміну може стати тригером для ланцюжка дуже дорогих питань (нагадаємо, що неподання Повідомлення у строк коштує близько 800 тис. грн у вигляді штрафу).

Інакше кажучи,

не лише рахунки фізосіб, але й рахунки підприємств також потрапляють у сферу дії автообміну

Навіть якщо рахунок підприємства підпадає під автообмін, можлива ситуація, за якої фактично інформація не передаватиметься. Наприклад, у межах CRS існує вартісний поріг для старих рахунків, відкритих до появи автообміну у відповідній країні. Наприклад, для рахунків компаній такий поріг становить 250 тис. дол. США. І якщо з тієї миті баланс рахунку не перевищував зазначену суму, то рахунок може бути виключений з автообміну. Проте надто покладатися на це правило не варто. Банк на власний розсуд має право проігнорувати цей сумовий поріг і включити рахунок в автообмін.

Часто доводиться чути, що 250 тис. дол. США — це універсальний вартісний поріг, тільки після якого розкривається інформації щодо рахунків компаній. Це не так. Якщо рахунок компанії відкритий уже після впровадження автообміну у відповідній країні, то він потрапить в автоматичний автообмін незалежно від залишку. Зрозуміло, якщо рахунок за ознаками підзвітності самої компанії або її контролера підпадає під автообмін.

Як банк перевірятиме резидентство фізосіб?

Це запитання зазвичай ставлять ті, хто вже зіткнувся зі складнощами визначення власного резидентства. Особливо коли людина, яка живе за кордоном (наприклад, вимушено тимчасово переселилася), відчуває свій міцний зв’язок з Україною і переносить це відчуття на вирішення питання про резидентство. Хоча з точки зору локальних правил країни перебування часто все набагато простіше. Факту проживання в новій країні (зазвичай протягом строку, більшого ніж 183 дні за податковий рік) зазвичай достатньо, щоб податківці країни перебування визнали такого переселенця своїм резидентом.

Утім, з’ясування країни резидентства для податкових цілей (особливо з метою встановлення єдиного резидентства) іноді потребує з’ясування безлічі фактів. Починаючи від місця проживання та/або постійного перебування (у т. ч. сім’ї) і закінчуючи питаннями відвідування дитиною школи, сімейного лікаря, місця мешкання собаки або ступеня залученості в життя країни (соціальні, культурні, політичні зв’язки з нею).

Для податкових цілей може знадобитися врахувати (окрім локального законодавства) положення міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування. Загалом тексти таких конвенцій однакові. Але в деяких трапляються дуже несподівані підходи щодо визначення резидентства.

На ділі банк зазвичай орієнтується на інформацію від клієнта і його самоідентифікацію з приводу резидентства (простіше кажучи, покладається на його анкету)

При цьому банк може засумніватися в заявленому резидентстві й попросити додаткові підтвердження (інакше можна було б просто представитися резидентом Кайманових островів).

Водночас банк щодо кожного клієнта не проводитиме глибокий правовий аналіз із застосуванням міжнародних конвенцій. Крім того, банк не податковий консультант. Тому він зазвичай не надає консультаційних послуг своїм клієнтам з приводу деталей роботи системи автоматичного обміну інформацією, у т. ч. у частині встановлення резидентності клієнта (для заповнення клієнтом анкети). Часто все обмежується короткими поясненнями, що містяться безпосередньо в анкетах або інформаційних матеріалах загального плану, які додаються до них. Зрозуміло, що до поглибленного застосування конвенцій справа зазвичай не доходить.

Ба більше, одне із завдань конвенцій — уникнути ситуації подвійного податкового резидентства через спеціальні правила вирішення конфлікту резидентства. Для банку наявність подвійного і навіть потрійного резидентства — не проблема. В анкеті при відкритті рахунку за кордоном (чи при актуалізації інформації щодо рахунку) можна зазначити декілька своїх резидентств. У такому разі інформація щодо рахунку полетить до декількох країн.

При цьому резидентство країни перебування рахунку не блокує відправлення інформації за іншими адресами (до країн другого, третього... резидентства). Так само як і ідентифікація себе як множинного резидентства або встановлене банком резидентство (у т. ч. множинне) в межах процедур автообміну саме по собі не впливає на податкові наслідки і не скасовує податкових правил уникнення подвійного оподаткування. Наприклад, в анкеті може значитися два резидентства. Проте надалі через правила конвенцій для податкових цілей можна наполягати на єдиному резидентстві.

Зазвичай, базовими формальними орієнтирами для банку є місце проживання і надання «податкового номера» в країні проживання.

Незважаючи на загальні підходи до анкет, їх форми банки розробляють самі. Візьмемо, наприклад, такий дрібний аспект, як телефонний номер. Може бути важливо, який саме контактний телефон (якої країни) залишає клієнт. У деяких анкетах міститься питання: чи є телефонний номер за кордоном? І банк може цікавитися, навіщо він вам потрібен. Може, ви тимчасово приїхали до країни як студент або сезонний робітник чи, може, у вас будиночок для використання у відпустці за кордоном.

Простіше кажучи, візьмемо українця, який у 2022 році приїхав до європейської країни, звернувся по тимчасовий захист, відкрив на свій український паспорт рахунок у банку для отримання допомоги і на додаток залишив в анкеті український мобільний номер. Зрозуміло, для системи автообміну CRS має принципове значення саме резидентство, а не громадянство (не плутати із системою FATCA, у якій важливе і громадянство, але тільки американське). Але через тиждень-два після приїзду наш співвітчизник міг себе ідентифікувати як резидента України.

З урахуванням усіх обставин (насамперед самоідентифікації клієнта) іноземний банк міг позначити рахунок як рахунок нерезидента (резидента України). За підсумками минулого року жодних наслідків це не мало — адже автообміну за 2022 рік не буде (автоматично інформація до України за 2022 рік у будь-якому разі не прилетить). Але після старту в Україні автообміну заявлене резидентство власника рахунку вплине на те, потрапить рахунок в автообмін чи ні. Саме час відповісти на запитання: «з коли?».

Коли інформація потрапить до податкової?

Це питання все ще відкрите. Закон прийнятий, офіційно опублікований і набере чинності в частині автообміну 30 червня 2023 року. Але саме по собі це не означає, що через два місяці автообмін запрацює. У межах нашої оглядової статті немає сенсу вдаватися до технічних деталей запуску самої процедури. Скажемо тільки, що поява Закону — важливий і необхідний, але далеко не фінальний етап упровадження процедури автообміну.

Можна лише зазначити, що Україна докладає максимум зусиль, щоб запустити систему автоматичного обміну якнайшвидше. Простіше кажучи, планується отримати інформацію про іноземні рахунки своїх резидентів уже у 2024 році за 2023-й. Вдасться це зробити чи ні — покаже час. Якщо зможемо швидко пройти решту етапів на шляху до запуску автообміну, то інформація за 2023 рік у нашій податковій опиниться у вересні 2024 року.

Яка інформація потрапить до податкової?

Зазначене питання регулюється безпосередньо Загальним стандартом звітності (CRS) і коментарями до нього.

Це буде ідентифікаційна інформація про власника рахунку: ім’я, адреса, резидентство, податковий номер, дата і місце народження. Інформація про сам рахунок — номер рахунку та банк.

Окрім цієї довідкової інформації буде передана фінансова інформація щодо рахунку, обсяг якої може бути різним залежно від типу рахунку. Але головним чином ідеться про залишок на рахунку станом на кінець звітного року. Якщо автообмін запрацює за 2023 рік, то в Україну потрапить інформація про залишок на рахунку в іноземному банку станом на 31 грудня 2023 року. У деяких випадках це може бути інформація про суму надходжень.

Виникає питання: а якщо закрити рахунок до кінця року? Приховати наявність рахунку таким чином не вийде. Будуть передані інформація про факт закриття рахунку та нульовий залишок за рахунком, тобто податкова країни резидентності рахунку реальних залишків не побачить.

Варто враховувати, що окремі деталі передання інформації про рахунки в іноземних державах можуть залежати від правил, установлених у цих країнах. Хоча базові вимоги й затверджено Загальним стандартом, але при їх практичному застосуванні можлива локальна специфіка.

Наприклад, замість залишку на кінець року допускається передання середньорічного залишку коштів. У деяких випадках рахунки, які не використовуються, з незначним залишком узагалі можуть виводитися з автообміну. Наприклад, відкритий рахунок рік тому, на нього розмістили декілька сотень доларів або євро і більше жодних операцій не здійснювали. Такий рахунок може як потрапити в автоматичний обмін, так і не потрапити.

У загальному випадку резидентам України варто виходити з того, що залишки за іноземними рахунками прилетять в українську податкову незалежно від суми

Що робитимуть податківці з інформацією?

Треба розуміти, що в межах автоматичного обміну йдеться про гроші, а не про доходи в їх податковому розумінні.

Тому сам факт отримання нашої податкової інформації про залишок якоїсь суми на іноземному рахунку ще не означає, що ця сума повинна неодмінно оподатковуватися або навіть декларуватися. Потрібно окремо дивитися на кожну конкретну ситуацію.

Можливі різні варіанти. Наведемо три найпростіших.

1. Сума вивезена готівкою за кордон і розміщена на іноземному рахунку. Зрозуміло, це не іноземний дохід, який треба декларувати в Україні.
2. Гроші зняті готівкою з української картки в банкоматі за кордоном і розміщені на іноземному рахунку. Таке переміщення грошей з одного рахунку на інший теж не дохід у податковому розумінні слова. Їх декларувати в Україні не треба, і податок з такого руху грошей не виникає.
3. Залишок сформували виплати іноземної допомоги нашим переселенцям. Це теж не оподатковуваний дохід в Україні.

Зафіксуємо важливу тезу: залишок на іноземному рахунку може бути, а оподатковуваного іноземного доходу може і не бути.

Отримати в автоматичному режимі інформацію з іноземного рахунку можна, але не можна автоматично донарахувати в Україні ПДФО та військовий збір

Однак варто чекати зіставлення інформації про залишок коштів на іноземному рахунку з видимими податковою службою доходами фізособи. Очевидний незбіг підігріє інтерес податківців з приводу джерел (природи походження) таких коштів. У межах автообміну в більшості випадків інформація про джерело і характер надходжень не розкривається. Проте відомості про наявність значної суми за кордоном можуть мотивувати податківців провести додаткове вивчення цього питання (у т. ч. через запити за кордон). Простіше кажучи, вони захочуть дізнатися відповідь на класичне питання: «Де взяв?».

Утім, Закон поки прямо забороняє податківцям використовувати з метою донарахування ПДФО інформацію, отриману в межах автообміну, при дотриманні двох умов (п. 531.4 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).

Перша. Залишки за рахунками за кордоном не перевищують 250 тис. дол. США на 31 грудня відповідного року.

Друга. Якщо ця дата припадає на період дії воєнного стану в Україні.

Наприклад, якщо воєнний стан продовжиться до кінця року і в наступному році Україна отримає дані щодо іноземних рахунків наших резидентів за 2023 рік, то податкова не зможе безпосередньо використовувати інформацію про залишки на 31 грудня 2023 року для донарахування ПДФО (якщо сума залишку не перевищить 250 тис. дол. США).

Як передаватиметься інформація з України?

Логіка така ж, як і для отримання інформації з-за кордону. Якщо нерезидент України має рахунок в українському банку, то інформація про цей рахунок витече через нашу податкову до країни нерезидента.

Зрозуміло, є маса деталей. Наприклад, як саме банк визначатиме резидентство? Базовим і тут буде самоідентифікація клієнта. Хоча банк може використовувати доступну йому іншу інформацію та/або вимагати додаткову інформацію від клієнта.

Клієнт зобов’язаний відстежувати зміну своєї резидентності й інформувати про це банк. Не виключений варіант, коли в клієнта будуть ознаки як резидентства України, так і резидентства іноземної держави. У такому разі сам факт наявності українського резидентства не блокує передання інформації з України до країни другого резидентства.

Часто банк має інформацію про місце знаходження клієнта (наприклад, при використанні карток, отриманні заявок на неблокування карток у зв’язку з перебуванням за кордоном, використанні мобільних банківських застосунків тощо). Проте сама по собі ця інформація не є гарантованим підтвердженням зміни резидентності. На практиці багато що залежатиме від того, наскільки формально український банк перевірятиме клієнта на предмет резидентності після старту правил автообміну. Самі ж клієнти, які мешкають за межами України, не квапляться оновлювати свої анкети з метою проінформувати банк про зміну резидентності.

Головним чином увагу приділятимуть заявленому клієнтом місцю постійного проживання. У свою чергу, від розміру рахунку і того, чи є рахунок новим (відкритий до 30 червня 2023 року чи після) залежить строк проходження перевірки банками для визначення підзвітності рахунків правилам автоматичного обміну. По суті справи, перевірки на предмет резидентності утримувача рахунку.

Автообмін в Україні лише впроваджується. Тому встановлені локальні перехідні правила (строки та вартісні пороги) для перевірки існуючих рахунків українськими банками

Наприклад, на перевірки більшості рахунків фізичних осіб, відкритих до 30 червня 2023 року, банкам відвели строк до кінця 2024 року. Тому навіть якщо щодо таких рахунків врешті-решт банк установить (у т. ч. за допомогою клієнта) факт нерезидентності клієнта, то такі рахунки можуть потрапити в автообмін на рік пізніше. Тобто тільки у 2025 році за підсумками 2024 року.

Зі старих рахунків лише рахунки фізосіб із залишком більше 1 млн дол. США банки повинні перевірити вже до кінця цього року, і відповідно якщо вони потрапляють в автообмін, то інформація полетить до країни резидентності хазяїна рахунку вже за підсумками 2023 року. Причому, швидше за все, інформація з України за кордон навіть у цьому випадку піде лише за період з 1 липня 2023 року, а не за весь 2023 рік. Іншими словами, щодо закритих до згаданої дати українських рахунків інформація з України в автообмін узагалі не повинна потрапити в жодному вигляді.

Врахуйте, що в цій частині, у т. ч. щодо строків перевірки рахунків та впливу залишків на строк такої перевірки, ми говоримо виключно про рух інформації з України. Інші країни передаватимуть нам інформацію, найімовірніше, за весь 2023 рік, починаючи з 1 січня 2023 року. Звичайно, все це так відбуватиметься, якщо в принципі автообмін з Україною запрацює за підсумками 2023 року.

Продовжуємо стежити за темою. Інформуватимемо вас про істотні новини щодо автообміну.

ВИСНОВКИ

• У межах автообміну банки в багатьох країнах світу виявляють рахунки нерезидентів і передають інформацію щодо таких рахунків у податкову країни нерезидента.
• Автообмін стосується рахунків фізосіб і компаній. Наприклад, якщо власником іноземної компанії є резидент України, то інформація про іноземний рахунок такої компанії може прилетіти до України (залежить від виду діяльності компанії).
• Банк установлює резидентство фізособи на підставі даних анкети, заповненої самою фізособою. Якщо в банку є сумніви в правильності самоідентифікації клієнта, то він може запросити підтвердження та пояснення.
• Планується, що перший автоматичний обмін за участю України відбудеться у 2024 році за підсумками 2023 року.
• У межах автообміну податкова отримає дані про залишки за іноземними рахунками наших резидентів на 31 грудня (якщо автообмін стартує за планом, то це залишки на 31 грудня 2023 року).
• Дані про залишки за іноземними рахунками самі по собі не означають, що податківці в автоматичному режимі зможуть донарахувати ПДФО і військовий збір. Це лише привід для вивчення джерел походження коштів.
• Дані про рахунки нерезидентів в українських банках також відправляться з України до відповідних країн. На перехідний період установлені вартісні ліміти та строки перевірки вже наявних рахунків.